На першоє число „Отцюзнины“

По пятьох роках пудкарпатські русины зась увиділи свою „Отцюзнину“. Ачей не поскоро казати, ож сесе културна подія року, хоть єї повный ефект будеме видіти лиш из часом. Хочу сердечно подяковати и поґратуловати ушиткым причастным до обновленя роботы часописа.

Похвално, ож колектив си узяв за ціль практичну роботу над нормами русинського правопису. Мож лиш пожелати, обы тота робота йшла в одкрытому, демократичному дусі. Про тоту причину, из конструктивными намірами, публікую главні думкы за языкові и правописні аспекты першого числа нової „Отцюзнины“.

Зачнеме з критичного, айбо майважного пункта. У текстах першого числа лишило ся много незахареных грішок. Сесе и печатні хыбы, и поєдні недотовмачені слова, и сліды правописных систем окремых авторув… Правда, ож друбні хыбы мож найти в каждуй публікації, айбо туй їх обєктивно помного. Про куртость дам лиш єден, айбо репрезентативный приклад — на першых трьох боках стрітиме чотыри неєднакі варіанты запису слова културолоґічный. Кедь ся редакторськый колектив противопоставив „анархії“ и „хаосу“, буде добре указати безхыбну коректорську роботу, майліпше найти коректора про слідуючі числа.

Основы актуалного правопису Общества Духновича представлені у выданю „Граматика русинського языка“ (А. Меґела, 2019). Сесь варіант правопису мож охарактеризовати позитивно з дакотрыми варованями. Булшину рішень мож назвати кедь не оптималнов, та допустимов. Робота має и свої слабі міста, што ведуть до правописної недослідности. (Ладить ся окрема публікація на тему спорных аспектув русинського правопису, котрі дустануть кваліфіковану оцінку).

На правописну ревізію ся просить лиш єден основный пункт. „Граматика русинського языка“ ниґде не пояснює принцип хоснованя буквы ґ. Видиме ї у домашньых и давно здомашненых словах. У греко-латинськых позычках авторка хоснує букву г, айбо недослідно: стрічаєме форму лінґвістичної (с. 2), айбо лінгвісты (с. 3), фразеолоґійов (с. 3), айбо лексикологійов (с. 4), фразеологізмы (с. 5).

На жаль, сеся несистемность неминучо нашкодила „Отцюзнині“, де буква г доходить уже до домашньої и здомашненої лексикы, стаючи на місто фонемы /g/: августа (с. 18), газды, газдувство (с. 24), гарбузы (с. 37), легінь, легіньом (с. 34), легіні (с. 16), нигда (с. 24), папригу (с. 40), фіглюв (с. 23).

Рекомендовав бы м прияти послідовноє хоснованя буквы ґ як одповідника иноязычного /g/, што одповідать русинськуй языковуй традиції, сучасным роботам (напр. І. Керчі, Н. Печоры) и літературным варіантам русинського языка у Словакії, Польщи, Сербії.

Аналоґічно, ушиткі достойности правопису добрі лиш доты, докы ся бечелуют у практиці. „Граматика русинського языка“ (с. 16-17, 46) ясно говорить за приназывник и префікс пуд. Префікс под ся туй стрічать лиш в уйимках: сесе ґраматичні терміны и слова Подкарпатя, подкарпатськый (вопрос їх раціоналности лишиме на другый раз).

У першому числі „Отцюзнины“ формы пуд и под помішані, стрічають ся в єднакуй мірі. Про традиційні русинські діалекты Подкарпатя характерна форма пуд (під, пӱд на Верьховині). В рамках цілого правописа варіант под безсистемный, не одображать факты русинського языка.

Суть у тексті и морфолоґічні хыбы, напр. повсягды у сьому роци [ро́ци ?] місто році [рốц’і]. Аналоґічну хыбу видиме при назывниках жунського роду з основов на -к: дівочци, зборци, новинци… (дав. и міст. єднины) місто -ці; при назывниках чоловічого роду из суфіксом -ець: виноградовци, науковци, поселенци… (наз. множины) місто -ці. Ушиткі правилні формы мож найти у одповіднуй части „Граматикы русинського языка“ (с. 21-22).

Напослідок, из лексичного боку варта окреме прокоментовати слово русськый (у Меґелы русскый). Туй ся розуміє, ож кроме нього є и слово руськый „русинськый (и др.)“, што ся стрічать у историчных жерелах, властных назвах, а даколи и в живуй бесіді. Сесе допустимый варіант, хоть туй и є опасность стратити другу букву с через печатну хыбу, што ся и стало в єдному з поданых матеріалув (с. 29). Вслід за проф. Маґочійом рекомендовав бы м одыйти од сьої історичної двозначности и хосновати другый традиційный русинськый варіант — російськый [рốсійс’кыј], респ. росіянин [рôсіјани́н], росіяне [рôсіја́не] — най бы хоть у письмовому языкови.

Сяк мож скурта охарактеризовати окремі проблемы першого числа. Твердо вірю, ож из каждым слідуючым числом стандарт публікації буде лиш рости. Робота над спомнянутыми туй проблемами лиш поможе будучым авторам часопису. Кедь правописна норма стане про них май яснов, сесе наблизить основну ціль „Отцюзнины“.

Текст написаный правописом Закарпатського областного научно-културолоґічного общества им. Александра Духновича (позад „Граматикы русинського языка“, А. Меґелы).

Томаш Калинич
лінґвіст, автор языкознательської рубрикы „Пес колячый“